Один лиш раз попрошу тихо долю,
Я ніжним голосом на вухо прошепчу,
Хоч час від часу дай коханню волю,
Мені здається, вічність вже мовчу.
І я готова вічність ще мовчати,
У серці, в глибині, тримать любов,
Мільйон разів із нова починати,
Чекати, жити і кохати знов.
Уже давно так не любила будні
І не раділа синім небесам,
Нехай місця навколо дуже людні,
Але чомусь у натовпі ти сам.
Мені здається, я кохання не достойна,
Й тобі, напевно, буде що сказати,
Але так довго я мовчала до сьогодні,
Ще вічність залишилось помовчати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2017
автор: Кліо