Коли руйнуються скелясті гори
І океани закіпають від нудьги.
Коли говорять між собою мухомори
І коріння тягнуть клени догори.
Коли вечірнє сходить сонце
І кажани крокують по землі.
Коли вулкани вивержуть винце
І попливуть рожеві кораблі.
Кордони змиються усі з уяви
І світ побачу знову я не так як всі.
Бо в голові літають лиш яскраві барви.
Я навіть чорта бачу в всій його красі.
Коли ти бачиш світ інакше
Й тебе вважають божевільним.
Коли тебе нічого не колише,
Тоді ти дійсно можеш бути вільним.
12.06.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2017
автор: Вадим Болдурат