Розчиняємося у близьких,
живемо їх турботами.
Усі думки тільки про них,
про себе думи не допускаємо,
серце за них кроїмо,
вдячності не чекаємо.
А Життя, по-тихеньку
котиться до відмітки - Рай.
А згадати
говоримо нічого,
як серце не край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738006
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.06.2017
автор: Svitlana_Belyakova