Мов дурман, цей неспокійний сон...
А за ним щось причаїлося...
Розбуди мене чимдуж, гарсон!
Щоб самотність не лишилася...
Де притулок з простирадел мій?
Хто стелив цей вогкий лабіринт?...
Може в душу вліз негідник-змій,
Чий вівтар прикрасив Гіацинт?
Розступись туман, розтань мара….
Я не плестиму підозри вдень…
Сонцю вийти вже давно пора –
Страх злетить і темінь пропаде!
Мов дурман, цей неспокійний сон...
Зимно так і пусто навкруги...
Налаштуй свій пульс ти в унісон,
Серденько моє позбав туги...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2017
автор: Юлія Мальована