Срамиш долю в храмах!
Чуєш дише зло -
Напуває тіло.
У благаннях дно…,
Днів, що терпко стисли - скроні і думки,
Понад шляхом свистом -
Мрії золоті!
Срамиш люд навколо ,
Берег без кінця
І вино по вінця. А у тім й біда,
Що лякає гонор - долю і життя.
У стосунках мерзне зморена душа…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737949
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.06.2017
автор: Андрій Булакевич