Котив билинні води вниз до моря
Суворий Дніпр між диких берегів
Обабіч скіфських степових просторів
З курганами полеглих козаків.
Уздовж і впоперек потоп кривавий
Просякнув землю... Може, чернозем
І став родючим, як потік тривалий
Сліз матерів удобрив окоєм?
В тих забубенних*, не забутих з часом
Віках, де гартувався вільний дух
Народу нашого, що йшов завзято
Вперед, вогонь борні щоб не затух,
Напруженням нелюдським сили волі,
Здолавши помсти хибну суєту,
В тяжких випробуваннях злої долі,
Дали нам предки в приклад правоту
Державності відстоять інтереси,
Щоб украінства вічності хода
Не гальмувала у своїм прогресі
Й завжди була нам мов жива вода.
*Відчайдушних, відважних, розгульних
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2017
автор: Володимир Кабузенко