Ірина Вовк. "КАЛКА. ТРИ МСТИСЛАВИ"

[i](З  циклу  [b]історичних  портретів[/b])[/i]

[i]"...  тоді    перед    вели    три    Мстислави:
князь    Києва    --    Мстислав    Романович,
князь    Козельська    --    Мстислав    Всеволодич,
князь    Галича    --    Мстислав    Мстиславович.
--    Три    Мстислави      ведуть    нас,
          перемога    мусить    бути    наша!"
* * *

"...  страшно    замучили    татари    князів,    що    попалися    їм    у    полон.    Поклали    на    них    дошки.    На    дошках    посідали    і    так    бенкетували.
[b]("Княжа    слава".    Уроки    історії).
[/i][/b]
...  А    татари,    вражі    гості,
гарцювали    на    помості:

--  Три    Мстислави,
  три    Мстислави,
всі    зазнали    тої    слави  --
буйні    голови    схилили,
меч    булатний    пощербили  ...
А    свої    прелюбі    кості
полишали    на    підмості  --
красно    гостей    частували,
дрібно    кісточки    збивали  ...

...  Ніхто    тоді    й    не    знався    на    татарах  --
були    степи,    та    хани    кочові:
на    кутригу́рах    знались,    на    аварах*    ...
Аж    тут    азійські    варвари    нові!
Той    варваризм    не    римської    породи:
щілини    вік  ...      а    у    щілинах    --    лють  ...
(Тваринний    витвір    матінки    --    природи:
сидять    на    костях,    свіжу    крівцю    п`ють!)
І    не    смакують    тушею    конини,
і    не    ламають    гречно    спис    о    спис    --
хрещене    тіло    божої    людини
звисає    з    сідел    головою    вниз  ...
Допавсь    до    нього    бусурмен-татарин
захланно    так    руками    обома:
йому    солодша    над    усі    нектари
узята    шквалом    людська    бастурма!

...  "Три    Мстислави,
           три    Мстислави    --
           очі    галки    поклювали  ...

           Три    Мстислави,
           три    Мстислави    --
           десять    тисяч    поховали  ..."

...  Напилася,    наїлась    річка    Калка
калених    стріл    із    вражих    колчанів.
Здригнулась    Русь:    то    помста,    а    не    валка    --
тавро    лжеслави    на    хребтах    синів!
(Уже    ж    було:    в    похід    збирався    Ігор  ...
В    ріці    Каялі    змочено    рукав.)
Де    йде    різня,    там,    певно,    не    до    ігор  --
між    трьох    Мстиславів    вирізнивсь    Мстислав!

...  На    княжих    трупах    зведено    помости    --
на    них    всю    ніч    гуляла    татарва.
Пильнуйте,    люде,      ви    ж    бо        р  а  д  о  г  о  с  т  и!
Овва,    Мстиславе    з    Галича,    овва  ...

...  Над    Калкою    --    ні    мулко,    ані    грузько    --
"єси    за    шеломями,    земле    руська"  ...
...  "Баба́*      ...  ага́*        --    баби-агинський    дух:
тут    зела    --    пера,    а    земля    --    як    пух.
...  "Баба́  ...    яга́*          --      жаха    дитину    мати.
Було    шолом    о    Калку    не    каляти!

------------------------------------------
[i]*1  Калка    --    трагічна    сторінка    літопису    монголо-татарської
навали.    Бій    відбувся    у    середу    31    травня    1223р.

*2  згадується    епоха    великого    переселення    народів,
(VI  --  VII  ст.н.е.,    Придунав`я).    Вказані    кочові    племена
 принесли    багато    лиха    не    тільки    слов`янам,    але    й    Візантії.

*3  баба    --    праіндоєвропейське:    пращурка,    вужче    тюркське:    мати.

*4  ага    --    тюркське:    старшина    на    чолі    відсіку    татарського    війська;
ширше    --    старійшина,    пан.

*5  "баба  ...    яга"    --    гра    слів,    версія    утворення
східнослов`янської    і    руської,    зокрема,    "баби    Яги".[/i]

(Зі  збірки  "Семивідлуння".  -  Львів:Каменяр,2008).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737718
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 14.06.2017
автор: Сіроманка