Ми в житті не раз розлучалися,
Та розлуки ті не страшні,
Бо ми вірили, сподівалися,
Ждали зустрічей день при дні.
Все сказать тобі намагалася,
Ти шептав мені: "Підожди!"
В долі ми одній об"єдналися,
Нам здавалося назавжди.
Все в сім"ї у нас добре склалося,
І щасливі в нас ночі й дні.
У коханні ми не ховалися,
Все співало нам на землі.
Пам"ятаю я, пам"ятаєш ти,
Твоє лагідне: "Не спіши!"
Я сміялася, усміхався ти,
Розлучитись ми не могли.
У нас донечка народилася,
І раділи ми: я і ти.
Чому ж доля з нас насміялася,
Розлучила нас назавжди?..
В іншім світі ми вже зустрінемось,
Засумуєш ти й я сумна...
В білім світі там залишилася,
Наша донечка там одна.
Не так склалося, як гадалося,
Нема нашої в тім вини.
Лиш молить-просить залишилося:
"Доню-донечко, нам прости!"
2007 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737647
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.06.2017
автор: геометрія