Коли впаде урешті скошений,
Ночі кулею вбитий день,
Темноокі чугайстри зі зморшками
Палять люльки і п`ють портвейн.
Дальнє світло. Гарчать моторами
Диво-коні Стрибожих доріг,
І гойдається сонце зморене
У тенетах гарненьких панчіх.
І ми п`ємо з тобою, кумпелю,
В іншій Дуклі вальгальський мед,
Смерть - це вихід лише за лаштунки,
Не гадаймо, що там, наперед.
Чи це місце хоч десь існує?
Чи безсмертники квітнуть в Ніде?
Грайте щезники, годі суму:
До поета приходить поет.
І він каже: "О друже мій
Ми - тканина із наших мрій,
Мрії нашими пишуть душами
Про цей світ між смертей-життів"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737583
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2017
автор: Віталій Стецула