Розмочилися й стерлись паперові мости,
Віднесло течією дитяче творіння.
Мої мрії поспішно замітають хвости,
І тікають у безвість, за моїм велінням.
Метеорами дощ промочив мене вщент,
Він пробив до дірок, зрекошетив всю сутність.
Він прийшов, мов нещастя із давніх легенд,
Заявив псевдоправо на свою присутність.
Віднесло вже за обрій всі мої мости,
Залатала дірки, уже наче щаслива.
Метеорами дощ був тоді, але ти —
Ти далеко не дощ. Ти цілісінька злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2017
автор: Юля Типусяк