Час не гоїть рани
Хіба що дрібні порізи на шкірі,
Але не в душі...
Вони кривавлять часто,
як тільки вітер стає західним та солоним
Час не знає жалю
Він нейтральний як вода чи повітря,
І те, що вчора було втратою,
Згодом вигорить в полум'ї ватри Нового дня
Час не спішить
Йому байдуже до того,
що ми ловимо його в тенета,
Хапаємося обіруч за хвилини,
А він все ж вислизає
І далі собі йде
Час це якась химера вигадана
І доведена наукою,
А ми возвеличуємо його,
Тратимо, втрачаємо -
Як кому і як коли
Тож візьми Свій годинник
Зупини
І дивися як шкіра,
Як душа,
Як думка
Змінюються -
Живи
Без часу,
Живи
Поза ним,
Твій відрізок буття
Однак вистукує серце
Неможливе можливе
Час існує в тобі
Ти сам і є час
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737487
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.06.2017
автор: AliceWonder