[b]Vanishing Points[/b]
by Alexander Motyl
У Відні немає зникаючих точок, що сходяться на горизонті,
де кожна лінія віддаляється з божевільною старанністю
знову, і знову, і знову -
так ніби відстань звідси
до горизонту ніколи не є постійною,
завжди змінюється, ніколи не фокусується,
що є зовсім відмінне від твердого погляду Франца Йосифа,
чи Трактатусу Вітґенштайна,
чи скибки Sachertorte.
З іншого боку,
напевно незаперечне є тe,
що коли сонце сідає в Шенбрунні
і зачиняється Шперль
і Schaum у філіжанках
більше не нагадує шум
в Donau Kanal -
час почасти завмирає у своїй колії,
як і рух, що видає себе за Bewegung,
і тоді майже неможливо уникнути висновку,
що повторення -
а особливо повторення речей,
що нітрохи не важать -
не мають сенсу,
абсолютно ніякого сенсу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737371
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 12.06.2017
автор: Nemyriv