І нехай ці тривоги щастя розвіють.
Моє щастя не хмари, а фундамент душі.
І нехай буденності ноти спіють.
Моє щастя, мов зорі, пише ніжні пісні.
Я паду і встаю, сміло йду і борюсь,
Мовчки йду крізь вогонь і шукаю дощу,
А буває в пітьму я без сонця дивлюсь.
В ній у дотиках правду шукаю свою.
Може, й скель є багато в житті на шляху,
Та із них добре видно нову дорогу.
У тривогах і щасті знаю я, що живу.
Я живу і сміюсь, за що дякую Богу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737358
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2017
автор: Галина Кудринська