Потужний блеф пробив усі задвірки,
Тримають земноводні у дзьобі.
Проснись народе-вартуєш ганчірки,
Ти ж не овечка… блеюча в хліві.
Собачі діти... з попелу восстали,
Як зайчик сонця, випливли з імли.
Слова солодкі дзвоником звучали,
Знов остолопів взули в постоли.
Шабаш обранних ось на Європейській,
Зібрав лукавий…- будко- жи2овин.
І в душу плюнув виплодь арамейський,
На місті наших скроплених святинь.
Грудьми колись тут кулі ми стрічали,
Майбуття радит ми на смерть ішли.
Ми в долю нашу… вірили й прохали,
Щоби у невідь г.ди відійшли.
Цинічно й нагло знову пОЦа бреше…
Несе тиради, наче хвилю в шторм.
І хто в кінець, це Псевдо нам обмеже,
Щоб задавився Сам від цих реформ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2017
автор: Дідо Миколай