Я обпекла себе думками:
На компроміс не вмію йти,
Читать не можу між рядками
І часто говорю: "Прости..."
Обмацую слова рогаті,
Спокійно я не вмію жить.
І прибираю, мов у хаті,
В душі. Хоча болить.
Болить. І хочеться стогнати.
Я не навчилася. Хоча...
Я не навчилася й мовчати,
Коли всі боязко мовчать.
Наївна. Дивна. Навіжена.
Яка ж іще? Ну, говоріть.
Мені шкода вас. Ви - буденні.
О дайте вільно догоріть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737263
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2017
автор: Валентина Голубівська