Чому я не син президента,
Навіщо я в світ цей забрів?
Родився не в апартаментах,
А в хаті простих селюхів.
У мене немає ні шляка,
Лише на руках – мозолі,
А мій охоронець – собака,
Що бігає десь по селі.
Шампанського пити не в змозі,
І в казино б не хотів,
А їжджу я кіньми на возі
Без правил, без прав й номерів.
Підводи я не орендую,
Зробив я її із сосни,
А коней я добре годую,
Тому що не винні вони.
Я був на майдані в столиці,
З людьми усіма заодно,
За те мені дали по пиці
Рахунками із казино.
Нас після майдану забули,
Забули солодкі слова,
Забули, що йшли всі до влади
По наших дурних головах.
Коли мені часом не спиться,
Питання собі задаю:
Яка же у дідька різниця
Між буквами К або Ю.
Ті крали, брехали й грішили,
І гнів розбудили в людей,
А “нові” їх перевершили-
Спаплюжили святість ідей.
Не вдавайтесь до облуди,
Вас народ і БОГ обрав,
Схаменіться, будьте люди,
Як Тарас колись казав!
10.08.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737247
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.06.2017
автор: Petros