[color="#36756f"][i][b]Я їхав по дорогам Закарпаття,
Та голод подолав моє завзяття.
Побачив придорожній ресторан
І зупинивсь – поїсти визрів план.
Замовив щось і став собі чекати
І десь у глибині думок блукати…
Та раптом я почув як грав скрипаль
Був ніжний звук той, чистий, мов кришталь.
Незчувся навіть як думки розтали,
Минуле звуки ці начаклували…
Скрипаль мав неабиякий талант –
Про їжу я забув і ресторан.
Крізь час кудись несли чарівні ноти,
Я був у просторовому цейтноті
І бачив друзів, вбитих на війні…
Але вони всміхалися мені.
Побачив маму в посмішці щасливій
На вулиці у теплій літній зливі…
Побачив миті щастя і журби,
Побачив всі із пам’яті скарби.
Не знаю скільки був я в ніжних чарах,
Це подарунок був, чи може кара…
Прийшов до тями… Їжа, ресторан.
Рахунок віддає офіціант.
[/b][/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737096
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2017
автор: Джин