(З циклу [b]історичних портретів[/b])
[b][i](подражаніє лютні)[/i]
[/b]
... Тут потрібно високої ноти -- без неї не можна!
Тут оспівана кожна сльозинка,
сторіночка кожна:
тут Сміливий Гаральд
у звитяжному юності леті
серед княжих палат --
яко вой і поет --
на любов присягав 'Лисаветі.
'Лисавето, розквітлая руже
із літніх садів Ярослава,
що бажала без царства
Гаральда за мужа!..
Гучная хвала-піснеслава
о красу твою юну, незайману
вольно по світу несеться --
біля київських при́ступів
кінь половецький пасеться.
... А у вікінгів серце -- на ласку жіночу нечуле...
... А у вікінгів в серці -- лиш море бурунне ночує...
... А у вікінгів в серці -- дороги круті і скелясті...
... А у вікінгів серце з заліза -- крицевої сивої масті...
... А ханенко у свіжих покосах
попиває кумис
з кобилиці,
а ханенкові очі - розкосі,
види́ -- блідолиці.
Він наврочує руському люду
Косовицю*
з жаркою ходою --
горезвісну Обиду** й Облуду***
руський люд називає [i]"ордою"[/i]...
... Мій Сміливий Гаральде,
хутчіше з походу вертайся.
Не питайся у моря погоди,
про вроду у зір не питайся.
Мій Гаральде Сміливий,
вертайся звитяжцем з походу:
порятуй і престол свій,
на меч уразливий,
і дівочу неторкану вроду...
... Хай надовго пустіє бенкетная заля Валґалли ...****
... Хай русалка по морю розвіє предивні корали ...
Нагородою стане безцінна -- як витвір поета --
надкоштовна перлина --
єдина
княжна 'Лисавета.
[i]... Історія Єлисавети Ярославни і Гаральда Сміливого повертає у світ романтичної казки про велике кохання: руська князівна приглянула собі вікінга з непривітних берегів скелястої Норвегії. Ким він був напочатку? -- лицарем-пройдисвітом, спадкоємцем без столу, і ще трохи -- лютнярем, тямив лад до історичної саги ... А що князівна запала глибоко в його неприборкану душу, то тим палкіше тягло Гаральда на лицарські пригоди, походи морями і суходолами, -- і між тим на пісенні тексти, як і лічить мандрівному закоханому піїті.
... Вернув до неї змужнілим воєм, на карбу мав багато звитяг, а серед них найбільшу -- відвойований престіл свого батька -- Оляфа, короля Норвегії. Повержений був і смутянин -- король Кнут Великий, і половецький ханенко, що й собі забажав 'Лисавети. Розбиті страшні сарацини, і транди, й дротґейми...
Такий зять став Ярославові до смаку -- і він благословив закохану пару.
Такого бучного весілля, як шлюб Єлисавети і Гаральда Сміливого, сивобороді київські гуслярі ще не пригадували. От і складали про них славословія, а про їхнє кохання -- легенди ...
[/i]
... Десь там лютня сумує Гаральдова.
Порохом струни припали ...
То був час вигнання і безпуття,
гнітючої Долі -- Опали.
Вдармо струни ... Хай піснь розбиває
терпіння зважнілі тенета,
як на свого Гаральда -- крізь віки і каміння --
чекає княжна 'Лисавета.
----------------------------------------------
[i]*1 Косови́ця -- Смерть у міфології язичників-слов’ян.
*2 Оби́да -- дохристиянська богиня Злої Долі.
*3 Облу́да -- злий Дух, що зводить на манівці, на блуканину.
*4 Валга́лла -- бенкетна зала богів, куди потрапляли покійні вікінги після обряду трупоспалення. Тіло померлого вкладали на палубі його корабля і спалювали разом із ним.
[/i]
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Логос,2008)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736982
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 08.06.2017
автор: Сіроманка