Підібгавши ноженята,
Кострубаті та брудні,
Сидимо, мов мишенята,
Ждем вечерю в казані.
Топлять ненька піч надвірну
Вив'яленим кізяком,
Пасмо імлистого диму
В'ється вгору ручайком.
Очі мружаться - вже б спати -
Та матуся з кухлем ждуть,
Бо замурзи ні до хати,
Ні до столу не підуть.
Сутінки вечірні хутко
Переводять день у ніч...
Наминаєм кашу прудко
Перш ніж лізти нам на піч.
Піч зігріла нас казками...
Все таке смачне було:
Каша й молоко від мами
Й запашне моє село.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2017
автор: Володимир Кабузенко