Вона може усе і без тебе, і зовсім одна,
Прочитати шляхи, перейти заборонені ріки,
Сколихнути твердим своїм голосом стихлий майдан,
Не чекаючи сили і мудрості від чоловіка.
Їй не треба цього і визнання її божества,
Вона - матір родів, і живе,якщо вірити досвіду, всоте,
І якщо вже тремтить, то як спрагла стріли тятива,
Не зречеться вона ради тебе свойого польоту.
Зліва ледь заболить, коли вистрелить в ночі люпин,
Вона - м`якість світанку, водночас і звір ще,
Але ти, якщо можеш, її і таку все ж люби,
Вона може усе, а з тобою ще трішечки більше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736908
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2017
автор: Віталій Стецула