Немов циклон ти викликаєш бурю,
І на душі усе догори дном.
Від погляду твого температурю.
О, як мене лякає цей симптом!
Моя сміливість вийшла поза межі,
Я вже сама себе не впізнаю.
Довела своє серце до пожежі
І так боюся, що живцем згорю.
Накрила з головою твоя хвиля,
На дні очей безкраїх кам'янію.
Перед стихією страшить безсилля,
Бо я і досі плавати не вмію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2017
автор: Надія Галябарда