Він пестив мене своїм подихом,
Пустотливо волоссям грався
Був моїм найніжнішим одягом,
Від плечей до ніжок спускався.
Щось на вушко нишком нашіптував,
Навкруг мого стану звивався,
Грішні думки переслідував
І в бажаннях своїх задихався.
Він був таким лагідним-лагідним,
Лоскотав колінця колоссям.
Ароматом квітково-ягідним
Дихав вітер... Мені ж здалося...
Навіяно подихом літнього вітру.)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2017
автор: Дарія Типчук