У далекий степ я лину,
Щоб відчути смак полину
Й вітрогону виверти круті
Зупинюся край дороги
Відпочити від знемоги
Та ввібрати силоньку весни…
Сонце хилиться за обрій,
Де ж ти, лицарю хоробрий?
Бо он вже шуліки роблять круг...
Мабуть заблукав в дорозі,
Серце томиться в тривозі,
А чи геть ослаб вже від недуг?
Почекаю я ще трішки
Помолюсь на зустріч нічки
Ти ж колись повернешся сюди…
Степ зігріє, та пригорне,
Ти ж мій друже вітрогоню
Лицарю про все розповіси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736785
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2017
автор: Галина Р