Прогуляюсь під дощем
Дощ дарує світле почуття,
варто лиш промокнути під ним,
щоб журбу звести до забуття,
знову почуваючись живим.
Щастям омиваються думки
для душі полегшенням суттєвим
і течуть до серця як струмки
течією любості миттєво.
Прогуляюсь під дощем,
відчуваючи любов,
що цвіте в мені кущем,
безупинно, знов і знов.
Я грози не побоюся,
незважаючи на грім,
мов дощем я оживлюся,
і під ним знайду свій дім.
Ніжністю озон мене п`янить
народивши дивом мої мрії,
від яких вщухатимуть за мить
в самоті душевні буревії.
По дощу до мене ти прийдеш,
у словах чудових і піснях,
від яких душею ти цвітеш,
радістю долаючи свій страх.
Прогуляюсь під дощем,
і під ним тебе зустріну ,
щоб коханням, як плащем
прикривати твою спину.
Я негоду не боюся,
а боюся лиш одного,
що з тобою розлучуся,
відчуваючи нічого.
Віктор Цвіт 04.06.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2017
автор: Віктор Цвіт