Йду, мабуть, не тими я шляхами...
Зорі тут холодні і німі.
Як їх приголубити словами?
Голос не співає у пітьмі.
Радість загубилася в дорозі...
Може, подалася у Світи?..
Стільки є шляхів в життєвій прозі!..
Як цю згубу цінну віднайти?..
Може хтось поцупив безсоромно?
Як я не помітила цього?..
Бачили душі відвертість - сонми,
Сонми лиць, з якими зводив Бог...
Знати б, хто - порядний, хто - негідний...
Чом мовчиш, душі моєї "Я"?..
В серці так пустотно і безплідно!
Ну же! Заспівай Душа моя!
Хочеш, закричи на повні груди!
Вільна ж ти у діях у своїх!
Плюнь на злість, яка чаїться в людях!
Що тобі до язиків пустих?
Зорі, я вже скучила за вами -
Сяйвом вашим срібним та дзвінким!
Йду, немов сомнамбула, - кругами...
Йду щеням розгубленим сліпим...
Хоч би в вас відчула допомогу,
Хоч би в вас підтримку віднайшла...
Де моя загублена дорога,
Де мої загублені крила?
Де душі моєї тиха радість,
Мрії, у яких співала я?..
Геть від мене, геть, проклята старість!
Юність ще жива в мені моя!..
Просто я втомилася смертельно.
Знати б - скільки тих кругів іще!..
Доля - наче Вогнище пекельне!..
Де мого коханого плече?..
Все - сама й сама в пустелі сірій...
Вже мені огидла кожна мить!..
Всьому є кордони, як і міра...
То ж не дивно, що душа болить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736691
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.06.2017
автор: Елена Марс