Ірина Вовк. "БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ФОНТАН. ПОКАЯННЯ"

[i]Сьогодні  Трійця  плаче  дощем.  У  такі  похмурі  дні  уява  навіює  живописні  асоціації  історичних  місць  та  легендарних  подій  історії.  От,  скажімо,  трагедія  кримського  хана  Керім-Гірея  та  побудова  знаменитого  Фонтану  Сліз...  [/i]

[i][b]„Фонтан  любви,  фонтан  живой,
Принес  я  в  дар  тебе  две  розы”[/b]
(О.С.Пушкін)
[/i]
Бахчисарайське  видиво  –  Фонтан.
Троянди  дві:  із  білою  –  червона.
Тут  в  покаянні  похилявся  хан,
визнаючи:  сльоза...    вона  солона!
Вона  солона,  бо  вона  пече
і  пропікає  мертвим  сном  пустелі.
Вода  стіка...    стікає  –  не  стече
у  мавзолеї  в  ханськім  гінекеї.
Чи  бачив  хто  Гіреєву  печаль,
чи  вловлювали  чорну  його  ношу,
як  завмирав,  як  він  дивився  вдаль,
як  відбував  свою  щоденну  прощу  –
як  обвивав  Троянду  Забуття
уявних  ласк  нестримними  мазками,
чи  хто  вслухав  тяжке  серцебиття
і  каяття  з  тонкими  голосками...
Що  перше  каяття  –  її  ім’я́,
далеке  від  татарського  –  Марія*...
У  пелюстках  Троянди  Забуття
воно  тепер  навіки  заніміє!
Що  друге  каяття  –  її  Любов,
захована  в  палкім  гарячім  лоні...
...  Фонтан  німів,  стікав  водою  знов,
вода  зривала  пелюстки  червоні.
Червона  серця  кров  –  а  кров  густа
стікає  вниз  по  лоні  одаліски...
Що  третє  каяття  –  то  Чистота,
Троянда  Біла  чиста,  як  невістка!

У  тім,  що  біла,  не  її  вина  –
солона  чаша  повна  
пий  до  дна!!!

...  І  пив  Гірей...    і  чорно  чашу  ніс  –
Троянди  Смутку  до  Фонтану  Сліз.

[b][i]«Світило  бляклеє  гарему,
Чи  ж  ти  тепер  у  забутті?
Чи  про  Марію  і  Зарему
Одні  лиш  мрії  золоті?

Чи  тільки  сон  обворожіння
В  імлі  пустелі  малював,
Хвилинні  меркнучі  видіння,
Душі  неясний  ідеал?

Твій  пил  посріблено-принадний
Окропить  холодом  роси:
Ах,  лийся,  лийся,  ключ  відрадний!
Свій  давній  жаль  оповіси...»[/i][/b]**


[i]*  Йдеться  про  шляхтанку  Марію  Потоцьку,  невільницю  Бахчисарайського  гінекею,  приховану  під  образом  Троянди  Забуття.  Убита  рукою  суперниці.  На  її  пам’ять  кримський  хан  Керім-Гірей  збудував  Фонтан  Сліз,  щоденно  приносячи  до  нього  дві  троянди:  символи  Любові  і  Невинності.

**    за  О.С.Пушкіним,  переспів  авторський  (І.В.)

[/i]
(Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:Сполом,2013)




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736547
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 05.06.2017
автор: Сіроманка