**************
Стільки літ лабіринтом ішла,
Що зоветься банально - життям:
Пригірщ мудрості ніби знайшла,
Та хіба ж все збагнеш до пуття?..
Заблукала між "добрих" і "злих",
Причастилася з Древа Знання...
Первородний повторений гріх
Навпростець все веде, навмання.
І любові возносила плід,
Й дозу зради пізнала гірку...
Щось - в рядочках - від серця, від...
Щось завмерло - іще в сповитку.
Слово зречене - попіл сухий
Від зотлілих, повторених фраз.
У марнотах буденних земних
Все відлунням вертає до нас.
Лиш у Музиці - щирості сплеск,
Переливи найтонших чуттів:
До небес піднесе, до небес,
Де висвічує сонячний німб.
Все отим лабіринтом іду:
Б'ються ритмами вени тугі...
Чи ж потрібні слова віднайду?
Хай живі вони будуть й легкі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736533
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.06.2017
автор: Світла (Імашева Світлана)