Моряк Папай любив шпинат.
Його боялася шпана.
І, мов Колумба, моряка
Ще вабила Америка.
Козак Мамай любив кобил.
І маму теж Мамай любив.
Любив і мам чужих козак.
Збирав коров’ячий кізяк.
Америк, правда, не любив.
Бо вистачало й тут кобил.
А рідне гріє – тільки так!
Немов паруючий кізяк.
Що ж до Папая – одинак,
він мам не жалував, однак.
Любив, мов татка, шнапс і ром.
А ще, мов жінку, – свій паром.
Що ж їх, здавалося б, єдна?
Оце, насправді, дивина! –
Моряк поплавати любив.
Козак любив своїх кобил.
(Гадалось: кожного з вояк
стихія вабила своя.)
Все ж, пробивав магічний час:
Мамай з Папаєм зустрічавсь!
І кожен з них, немов одно –
горівку цмулив і вино.
Зникали враз кобили й ром,
шпінат, шпана, жінки й паром.
З’являлась «чайка», мов у сні,
цибуля, сало і пісні…
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736400
Рубрика: Гумореска
дата надходження 04.06.2017
автор: Олександр Обрій