Як би мої руки могли обіймати тебе щоденно,
вуста шепотіти як травень гойдає місяць
у ясную ніч… В очах від кохання темно,
повітря солодке, для подиху мало місця
у моїх легенях, і я вже не буду вільна,
бо я і не хочу від щастя цього одужать…
І краще тобі не відати, як тебе сильно-сильно…
І краще тобі не знати, як я тебе дуже-дуже…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2017
автор: Света Андроник-Шимановская