Ти відчуваєш,
Як ніч скапує з підвіконня,
Заповнює простір,
Ховає квапливі сліди?
Спокійно і тихо,
І це опівнічне безсоння
Мене не бентежить.
Йди, милий, до мене.
Іди.
Твоя, безумовно,
Без спротиву магії миті.
Ніч дихає нами –
Ми серце й легені її,
В бажанні єдині –
Взаємно себе розчинити
І витекти пінно
За тіл поєднання краї.
Ти чуєш, коханий,
Наповнились майже по вінця:
Кімната – жагою,
Грайливістю - погляд,
"я" – "ти".
Єдині в бажанні,
Єдині в цій миті з тобою.
Чого ж ти чекаєш?
Іди ж бо до мене,
Іди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.06.2017
автор: Серафима Пант