Мерехтливі серпанки
палахкочуть в очах,
Такі сині світанки
настають по ночах.
Таке літепле небо,
така тиха печаль,
І нічого не треба,
і нічого не жаль.
Такі дивні розмови,
кожне слово – удар.
Все і старе і нове,
лиш постійна біда.
Такі білі лелеки
вилітають зі сну,
Так далеко-далеко
їм шукати весну.
Такі довгі дороги,
такі вічні дощі,
Такі давні тривоги
на твоєму лиці.
Все лишилось позаду-
і любов, і печаль,
Сум осіннього саду
й снігопадів вуаль.
В недопитім вині
розчинився наш спогад.
На замерзлім вікні
свій залишу автограф.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2017
автор: Терновий