Голодоморна валка
(Сонет)
О, Боже, тих нещасних ціла валка.
По полю йдуть, тримаючись за руки,
від старшої до меншої, русалки
приречені уже на вічні муки.
А на току колгоспна молотарка
смутить довкілля монотонним звуком.
Ущерть зерном наповнені безтарки
під молото-серпові закарлюки.
Промови, що як мертвому припарка.
Бравурні барабанів перестуки.
І техніка своя вже – «Наша марка».
І Ленін простягнув плакатно руку.
А ті, що ходять валкою, русалки –
куркульські діти та малі онуки.
–––––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736242
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.06.2017
автор: Анатолій Загравенко