Кружляють дні і тонуть в вічнім вирі,
Душі немає спокою та миру:
Я сам тебе придумав, сам повірив,
І сам себе караю за довіру.
Комусь там, угорі, було угодно
Мене з болота смикнути за комір,
І я тебе придумав. Це природно,
Як восени гарячий жовтий колір.
З роками схаменеться небо синє,
Воно моє розвіє попелище,
Та я тебе придумав і… навіщо,
Якщо себе знайти проблема нині?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736173
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2017
автор: rutzt