Думаючи про людей з крилами, про можливість мати, жити з крилами, я ніколи не помічала, що
я ніколи не дивилась на це з такої сторони, що
Ні, звичайно, в птахів інакше, це гарні, міцні крила з пір'я. Але якщо подумати про метеликів, то це їхнє найвразливіше місце. Трохи збитий пилок, контакт з водою, з олією, і все, смерть.
Вони і є їхні крила, поза тим вони не живуть. І найгірше, якщо з метеликом щось сталося, цього ніяк не виправиш. З тих його крил, якщо він впав в калюжу, неможливо зчистити болото, чи висушити їх, хіба разом з пилком, вони надто тонкі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2017
автор: Надійка Голобородько