[i][b]«Де я возьму воячка́, де я возьму воячка́,
Кед я не мам синочка́, кед я не мам синочка́…»[/b].
(З лемківської пісні)[/i]
Люлі-люлі, дівча́точко, люлі – заколисує втома…
Сарни сплять, олениці й косулі
у косицях Весни-повітрулі,
що зірчаста на ній паполо́ма*.
Гаю-гаю… зелений розмаю – стели свої ло́жа! –
Бо як ранок напнеться,
в диво-цвіт убереться,
в оксамити м’які – дика рожа.
Раз на вік… раз на вік –
так Пан-Бо́жич прирік –
злоті ба́вниці в косах…
Чей, не в наві, а в яві
торкне чоловік
ружі-устонька, скупані в росах.
Ярів-день, Ярів-день –для весільних пісень–
свашечо́к зі свічками…
Хай насниться дівчаточку
красний олень,
що весняно біжить потічками…
…Люлі-люлі, дівчаточко, люлі – повітруля лоскоче…
Олениці й косулі поснулі…
Дика ружа – у шлюбній кошу́лі**,
у косицях – зірки потонулі…
… доня спати не хоче…
[i]*Паполома - архаїчне:покривало.
**Кошуля - діалект: сорочка.[/i]
(Зі збірки, що вкладається "Туга за Єдинорогом",2017)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735954
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.06.2017
автор: Сіроманка