Думка ранкова в напрузі тримала, ось і прийшло знову літо, треба людині для щастя, там мало, й багато щоб це зрозуміти! Ми у турботах, усі в своїх справах, втомлюють нерви і спішка, не замічаємо квітів у травах, курс із роботи до ліжка! Сиві батьки, швидко виросли діти, змінюються апетити, якось буденно сприймається літо, а вічно не будемо жити! Думка ранкова все невідпускала, а промінь старався зігріти, кожному треба для щастя, так мало, й багато щоб це зрозуміти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735928
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.06.2017
автор: Олег Князь