Прокотився місяць небом, зіронька зайшла.
Цілу ніч чекав на тебе! Чом ти не прийшла?
Аж до ранку придивлявся, танув від журби.
Та усе ж не дочекався там, біля верби…
Може сталось що з тобою в цю травневу ніч?
Серце злилося журбою! Люба, в чому річ?
Ліг, укрився з головою, бо не годен спать...
Прийде нічка й під вербою буду знов чекать!
Я уже було наділа вишиту сорочку,
ще й намисто начепила аж у три рядочки!
Та не встигла і ногою ступити із хати –
на побачення з тобою не пустила мати.
Макогоном частувала, потім взяла тичку,
що з тобою простояла я минулу нічку.
Вже коли вдягла сандалі – знову мене била
і кохатися надалі геть заборонила!
А іще сказала мати, стрінусь як з тобою –
буду жити замість хати в лузі, під вербою…
30.05.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117053005714
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2017
автор: Олександр Мачула