Дашава

Дашаво  моя,  моя  друга  домівко,
Моє  ти  гніздечко  на  рідній  землі,
Ім’я  твоє  гордо  звучить  усе  дзвінко,
Бо  тебе  прославляють  твої  трударі.

Історія  твоя  далеко  сягає.
І  ще  почалася  з  прадавніх  віків.
Можливо  про  те  не  кожний  те  знає,
Ох,  скільки  у  тебе  було  ворогів.

Минали  віки,  ішли  другі  століття,
З’являлись  імперії,  нові  царки.
Розвелось  ворогів  круг  тебе,  як  сміття
Й  завжди  підкорити  хотіли  ділки.

В  народі  кипіла  ненависть  і  сила
Й  росли  і  мужніли  герої  твої.
Вони  піднімали  і  дух  й  твою  силу,
Щоби  захищати  рідні  рубежі.

І  ти  по-геройськи  ставала  до  бою,
Бо  люди  твої  патріоти  усі.
Ти  з  давніх  давен  і  слово  і  зброю
Тримала  на  захист  своєї  землі.

На  краю  села,  у  лісі  густому
Донині  кургани  стоять  й  не  одні,
А  що  там  у  них,  -  не  відомо  нікому.
Напевно  то  пра…,  пра…  в  глибокому  сні.

Вони  боронили  тебе  від  навали,
Бо  не  раз  ти  палала  у  грізних  боях.
Та  ти  воскресала,  тебе  будували
І  ти  була  завжди  в  надійних  руках.

Прийшло  уже  наше,  минуле  століття,
Родилися  діти,  мужніли,  росли
І  сім’ї  у  хатах  були,  як  суцвіття,
Поки  не  з’явились  також  вороги.

І  знову  за  зброю  узялися  люди,
На  захист  Вітчизни,  своєї  землі.
Бо  ворог  знущався  усяк  і  усюди,
Не  дав  тобі  жити  ні  вдень,  ні  вночі.

Пішла  твоя  молодь  на  фронт  і  в  повстанці
Боротись  за  долю  мамів  і  батьків…
Їм  би  ходити  до  клубу  на  танці,
А  вони  гартували  в  окопах  свій  гнів.

Багато  лягло  у  боях  тоді  з  катом,
Немало  в  світах  лежать  до  тепер.
Сумує  по  них  не  одна  досі  хата
І  той,  хто  живий  і  ще  не  помер.

Живих  залишилось  їх  мало  між  нами
Тих  сивочолих  героїв  тодішніх  часів.
То  даймо  хоч  нині  належну  їм  шану,
А  мертвим  на  могили  не  жаліймо  вінків.

У  тебе  стоїть  і  Кобзар  на  граніті
Й  Богдан  з  булавою  у  центрі  села.
А  тут,  біля  школи,  зимою  і  в  літі
Завжди  повно  квітів  героям  УПА.

Тобі  я  пишу,  юний  друже,  те  слово,
Щоб  ти  пам’ятав  й  про  своїх  земляків.
Вони  боронили  і  край  й  рідну  мову
Від  зайдів-чужинців,  від  всіх  ворогів.

Ти  можеш  гордитись  собою,  Дашаво,
І  своїм  минулим,  багатством,  людьми.
Вони  піднімали  завжди  твою  славу
І  ім’я  твоє  всюди  гордо  несли.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735441
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.05.2017
автор: Дашавський поет