Тиша-тиша. Чуєш? Тиша...
Завітала тишком-нишком.
На полиці, там де книжка
Замовчала геть із лишком.
Рівно котиться проміння:
Лампа наче сонна лапа,
Що до столу причепилась,
І вдивляється на мапу.
Мапу вкрили континенти,
Будуть зайві сентименти.
Тут потрібні криголами
І кают апартаменти.
Розрізає пружні хвилі
Пілігрим солоних прерій.
Там – китів, нарвалів сила,
Патагоній низка серій.
За хвилину – теплі води
І широти широченні
На планеті стільки вроди!
Набирай у повні жмені.
І неси у власнім серці,
Все спіймати хоче пам’ять.
Море вкрили сяйні скельця
Погляд ваблять, погляд ваблять.
Шкіра вловлює тепло це
Суєту всю нівелює.
Правда, лампа, а не сонце,
Все в уяві це малює.
21 лютого 2017
© Дмитро Сич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735339
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.05.2017
автор: DIaMONd88