Точка неповернення – позаду.
Все минеться, я переживу.
Звично тополині снігопади
Випряду і витчу у канву,
Вишию сім сходинок веселки,
Вибіжу, блаженна, на місток,
Гладь небесна видасться люстерком,
Легкокрилим буде кожен крок.
Та колись (під вечір) пригадаю
Сяйво у зіницях від заграв,
Запах яблук, викрадених з раю.
Ти їх простягнув, та не віддав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735277
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2017
автор: Оксана Дністран