Ти вбиваєш мовчанням
Зовсім не мене,
Перетворюєшся на бомбу
Із поламаним спусковим механізмом
Вона все рівно рване,
Рознесе надрузки всі твої
Й не твої світи
Що ти робитимеш тоді?
Що?
Вибачатимешся?
Шукатимеш винних?
Приставиш дуло до скроні?
Це гірше ніж російська рулетка
Патрон із розривним обов'язково
Потрапить у твій череп,
Ти ті дробинки носитемеш
Поки будеш жити
Або ніколи не буде вибуху,
Як ті старі бойові,
Що знаходять люди в полях,дворах,фундаментах
Знешкодять,
Обов'язково,
Навіть якщо твій порох відсиріє
А оболонка згниє,
Знешкодять зі страху
На пам'ять про старе...
Це важливо говорити про головне
Поки це ще має вагу ,
Робити і не шкодувати
Ламати, трощити межу
Давати емоціям витікати
Не перетворюючись
У параною, тривогу, шизу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735229
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2017
автор: AliceWonder