Сльозинка мала, а скільки висловила,
з Душі скотилася в потоці швидкому.
Сльозинка мала усередині скупчилася,
і усім невисловленим, як з гір спустилася.
У ній сокровенне,
у ній незабутне, і не згоріле.
Кришталик мій скривджений,
з Душі звалився,
росинкою сріблястою істини,
невисловленою жалістю серця.
Ти сили дай, щоб в житті вистояти.
Воно важке, воно жорстоке,
воно без правил, в потоці вогняному.
Усе наболіле - згори до тла,
а те, що не дотліле, хай покриє мла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735206
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.05.2017
автор: Svitlana_Belyakova