Доволі!
(Сонет)
На світі жити, щоб добро робити,
який не був би твій суспільний стан.
В бою рішуче ворога відбити
за імовірності смертей і ран.
Сімейно мову рідну відродити,
хто зовсім юний ще, чи стариган,
щоб об народ наш ворог ніг не витер.
В радянства не впадім самообман.
Від інших ми не гірші і не кращі.
Удатні що в трудах, що у боях.
То чом же рахуватися в пропащих
і далі жити під чужим ім’ям?
Доволі бути русскоговорящим,
як мова й доля в нас таки своя.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735197
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.05.2017
автор: Анатолій Загравенко