Ірина Вовк. "І ЩО ТО ЗА МАНА, КОЛИ СИВІЮТЬ СКРОНІ…"

[i]«Гей,  конику,  ти  чий?
Чи  ти  вже  звідав  стайні,
Ґаздівських  батогів,
Гарапників,попруг?

Гей,  конику,втечи,
Бо,  може,  ти  останній
Із  нас,  хто  ще  не  давсь
До  злих  і  дужих  рук!»
(Василь  Терещук)[/i]

…І  що  то  за  мана,  коли  сивіють  скроні,
коли  Гнідий  ірже,урвавши  ланцюги…
Зненацька  вирина  все  небо  на  долоні,
Мов  у  твоїх  руках  зімкнулись  береги.
…Гей,  конику,  втечи  в  степи  зеленотраві,
де  вольності  твоїй  не  стане  владних  меж,
де  зло  зчерствілих  душ  маліє  в  сонцеплаві,
де  втрачену  мету  свободи  віднайдеш.
І  пильний  зір  очей,  і  слух,  кнутами  скутий,
враз  видивиться  вдаль  і  вслухає  мотив:
 о,  скільки  в  світі  рук!  –  їм  зась  підкови  гнути,
 і  скільки  в  світі  рік,  що  ти  не  переплив!..
Тече  на  бистрині  ріка,  дзвінка,  як  пісня,
хлюпоче,  сміючись,  дзвін-римам  навздогін  –
на  тому  берегу  Гніда  Лошиця  пізня
чекатиме  тебе,  здолавши  часу  плин.
Посеред    тихих  плес,  в  очеретах  вшамрілих  -
дві  гриви  промайнуть    в  високій  осоці…
В  неторкані  сади,  до  яблунь  перезрілих,
де  Золоте  Лоша  зросте  на  молоці.
…Гей,  конику,  ти  чий?..В  якому  безталанні
на  тебе  завели  ляскі  гарапники?..
 О,скільки  в  світі  пут!..  -  і  ти  єси  останній,
хто  п’є  водичку  тут  на  відстані  руки.
Попереду  –  шляхи  безкраї,  неозорі  -
до  них    душа  з  попруг  рвоне,  не  хотячи…
Якщо  тобі  туди,  де  в  травах  стигнуть  зорі,
та  на  Великий  Луг  –  гей,  конику,  втечи!

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:Сполом,2013)[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735081
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.05.2017
автор: Сіроманка