Поглянь татусю, вже прийшла весна,
пташина повернулася додому.
Тебе я виглядаю та нема,
лиш фото дістаю старе з альбому.
Ти вже не станеш більш на мій поріг
і не погладиш сильною рукою.
І я не припаду до твоїх ніг,
не буду тату, я уже малою.
Я виросла на сотню тисяч літ
і горе посріблило мої скроні.
Тобі у небо знову шлю привіт
і промінь сонця ловлю у долоні.
До тебе так я ближче хоч на мить,
немов торкнуся я тебе рукою.
Із уст моїх молитва ледь бринить,
так важко тату , бути сиротою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735078
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.05.2017
автор: Лариса Василишина