Твоє лагідне тепло, твої пристрасні вуста,
біля тебе я сьогодні, мов на небі побував:
гладив радісно волосся, засинала на руках,
відчував тепло і радість, прокидалася весна.
Ти тулилася до мене, я за вушком цілував,
потім щічки,
ти світилась, мліла, навіть без вина,
очі дивом миготіли, блиск в зіницях виростав,
ти дивилася на мене, а я очі закривав.
Твоїх губ тепло гаряче відкривало ніжний світ,
у якому я з тобою йдемо радісно собі,
ти смієшся до знемоги від моїх дотепних слів,
я ж говорю, мов дитина, мови дар кудись подів.
Ти вселилася у душу, а без неї слабну я,
та не прошу повернути, бо душа, мов та зоря,
вона зникне, як не буде в ньому сяйва твоїх днів,
а я так нестерпно хочу бути всім в твоїм житті.
Я вже звик до тебе, квітко, вже і звикла вся душа,
я тебе, моя кохана, все життя таку шукав,
і хоч ти вже моє серце по пелюці не тягни,
будь завжди моїм промінням і прикрась собою сни.
15.5.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735010
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2017
автор: Андрійчук Назарій Володимирович