Блакитне сонце,
трава кольору сицилійського апельсина,
зелені думки, -
усе змішалося й переплуталось.
Вузлики,
вузлики,
вузлики -
не макраме,
відсутності відповідей.
Чому на запитання "чому?"
звучить - "тому що гладіолус",
чому?
для краси,
для сльози
купірують голос?
і що?
і коли?
і де?
Я люблю ромашки,
і золото сонця в них
у травах свобідних густих.
Важко
втримати думку в межах блакитного,
коли довкола - одні гладіолуси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2017
автор: Серафима Пант