Простих доріг в житті чомусь немає,
Та крізь вогні і буревій вітрів
У серці вогник віри не згасає,
А головне – лиш ти б цього хотів.
По серпантину, наче по спіралі,
То зверху вниз, то зовсім навпаки
І доля, ніби м’ячиком кидає,
Щоб я долала стежки непрості.
Буває, що вже здатися охота,
Здається, не під силу та гора.
Та звідкись сила в мить таку береться,
І все, немов якась дитяча гра.
Та головне – іти до мрій, до злетів,
Яка б дорога не була в горбах.
Які б не били в спину кулемети,
Лише вперед – забувши слово "страх".
Та головне – з молитвою і словом,
Не кулаком і силою руки.
Хай серед неба вічним ореолом
Засяють золоті ясні зірки .
Та головне – коли горить надія,
І за плечами – два міцних крила.
Тоді усе осилю, все зумію,
Хоч як би не сміялась сила зла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734824
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.05.2017
автор: Okssana