Пестить знову небо весна,
вітром теплим огортує плечі,
наче дихає й вирує земля,
в казку кличе надвечір.
Невагомо торкаюсь ходою,
десь кружляє знайома стежина,
трави знов налилися росою
та конвалії наче перлини.
Конюшини рожеві поля,
засинають під ковдрою неба,
спалахне північна зоря,
та нічого ліпше не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734795
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.05.2017
автор: Ниро Вульф