Єдина у мене доля -
Від лона на все життя.
Як стежка в квітучім полі,
Що тягнеться крізь жита.
Нікуди мені не дітись,
Хотів так напевно Бог.
В житті лише охреститись,
Позбавитись засторог.
Із долею завжди поруч,
Крізь труднощі і красу.
Не вправо, а ні ліворуч,
Я долю свою несу.
Бо тільки, як доля поруч,
Біда мене обмина…
Шаную її й пишаюсь,
Що доля моя - одна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734786
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.05.2017
автор: Віталій Назарук